Державний Прапор України

Державний Прапор України - стяг із двох рівновеликих горизонтальних смуг синього і жовтого кольорів.

Жовто-блакитні кольори символізували Київську Державу ще до християнізації Русі. З часів нашестя татарских орд Батия ця символізація зникла, але згодом відродилася в церковних оздобах, на гербах українських міст. Майже всі герби міст Київщини й України загалом обрамлялися жовто-блакитними кольорами. З XVIII століття полкові й сотенні козацькі прапори Війська Запорозького найчастіше вироблялися із блакитного полотнища, на якому жовтою фарбою наносилися хрест, зорі, зброя, постаті святих.

Процес розробки зовнішньої атрибутики продовжував тривати і в ХХ столітті. 22 березня 1918 року жовто-блакитний прапор був затверджені Центральною Радою. За гетьманського уряду П.Скоропадського порядок кольорів у прапорі було змінено на синьо-жовтий.

• 28 січня 1992 року постановою Верховної Ради Державним Прапором незалежної України було затверджено синьо-жовтий стяг.

Державний Герб України

Згідно з Конституцією великий Державний Герб України встановлюється з урахуванням малого Державного Герба України, як його головного елемента, та герба Війська Запорізького. Головним елементом великого Державного Герба України є Знак Княжої Держави Володимира Великого - тризуб (малий Державний Герб України).

З найдавніших часів тризуб шанувався як магічний знак, свого роду оберіг. Він символізував поділ Всесвіту на небесне, земне й потойбічне, поєднання Божественного, Батьківського й Материнського - священних начал, трьох природних стихій - повітря, води й землі. Це зображення археологи зустрічали у багатьох пам'ятках культури, датованих першими століттями нашої ери. Перша згадка у літописах про ці знаки належить до Х століття.

Посли київського князя Ігоря (912-945 рр.) при укладанні договору з візантійцями мали свої печатки з тризубами. За часів Київської Русі тризуб стає великокнязівським знаком - його зображення археологи знаходять на монетах, печатках, посуді, цеглі, настінних розписах. Київський князь Володимир Святославович (980-1015 рр.) карбував тризуб на монетах, де з одного боку зображувався портрет володаря, а з іншого - тризуб.

У грудні 1917 року Українська Центральна Рада прийняла тризуб в якості герба УНР. З 22 січня 1919 року згідно з законом про Злуку тризуб увійшов у крайовий герб Західної області УНР. Залишався він головним елементом герба гетьманської держави П.Скоропадського, а також Директорії.

Уперше тризуб як державний герб конституційно був оформлений у травні 1920 року Всеукраїнською Національною Радою. У 1939 році тризуб став державним гербом Карпатської Русі, що проголосила самостійність після розпаду Чехословацької республіки.

У радянській Україні тризуб піддавався офіційній дискредитації, попри це залишаючись символом національно-визвольного руху.

1. лютого 1992 р. Верховна Рада України ухвалила постанову "Про Державний Герб України", якою було затверджено тризуб як малий Державний Герб України i як головний елемент великого Державного Герба України.

Великий Державний Герб України ще не затверджено, нині триває розробка його концепції, в основі якої лежать елементи, що відображають історичний шлях української державності. Основними складовими великого Державного Герба мають стати елементи герба Війська Запорізького та герба Галицько-Волинського князівства: козак з мушкетом і золотий лев, які тримають щит та виступають охоронцями і спадкоємцями державного герба великокняжої доби. Вибір саме цих фігур пояснюється прагненням об’єднати в одному державному символі історично тривалий час роз’єднані частини України – Східну і Західну.

Державний Гімн України

Державним Гімном України є національний гімн на музику Михайла Вербицького та слова Павла Чубинського. Урочисті заходи загальнодержавного значення розпочинаються і закінчуються виконанням Державного Гімну України.

Створення українського гімну бере початок з 1862 року, коли український етнограф, фольклорист та поет Павло Чубинський написав вірш "Ще не вмерла Україна". Поширення цього вірша серед українофільських гуртків, щойно об’єднаних у Громаду, сталося миттєво. Патріотичний вірш не пройшов повз увагу й релігійних діячів того часу. Один з них, отець Михайло (Вербицький), будучи ще й знаним композитором свого часу, захопився віршем Павла Чубинського та написав музику до нього.

Вперше національний гімн з нотами був надрукований у 1865 році, а з 1917 року він почав використовуватись як державний гімн.

У 1917-1920 рр. "Ще не вмерла Україна" як єдиний державний гімн законодавче не був закріплений, використовувалися й інші гімни. Протягом радянського періоду української історії Національний гімн офіційно було піддано забуттю.

1. березня 2003 року Верховна Рада України ухвалила Закон "Про Державний Гімн України", згідно з яким в якості Державного Гімну України було затверджено Національний гімн на музику Михайла Вербицького зі словами тільки першого куплета і приспіву пісні Павла Чубинського "Ще не вмерла Україна".

Державний Гімн України

• Музика Михайла Вербицького
• Слова Павла Чубинського

Ще не вмерли України ні слава, ні воля, Ще нам, браття молодії, усміхнеться доля.

Згинуть наші воріженьки, як роса на сонці, Запануєм і ми, браття, у своїй сторонці.

Приспів: Душу, тіло ми положим за нашу свободу І покажем, що ми, браття, козацького роду.