Перші зразки драми виголошували прилюдно учні київських Братської ( Києво - Могилянська Академія ) та Лаврської шкіл (XVI-XVII ст .). Важливими осередками розвитку релігійної драми у цей час вважалася також Львівська братська школа та Острозька академія .

Перші театральні трупи народилися на Наддніпрянщині у XVIII ст . Пізніше в Києві (1806), Одесі (1809), Полтаві (1810) з ' являються перші театральні споруди .

Становлення класичної української драматургії пов ’ язане з іменами І . Котляревського , який очолив театр у Полтаві , та Г . Квітки - Основ ’ яненка , основоположника художньої прози в новій українські літературі . Бурклеск та експресивність , поряд з мальовничістю та гумором , що характерні для їх творів , надовго визначили обличчя академічного театру в Україні .

У другій половині ХІХ ст . в Україні поширився аматорський театральний рух . В аматорських гуртках розпочинали діяльність корифеї українського театру – драматурги і режисери М . Старицький , М . Кропивницький та Іван Карпенко - Карий . Заслуга швидкого розвитку театру належить також і видатній родині Тобілевичів , члени якої виступали під сценічними псевдонімами Івана Карпенка - Карого , Миколи Садовського і Панаса Саксаганського . Кожен із них не лише створив власну трупу , а й був видатним актором і режисером . Провідною зіркою українського театру того часу була Марія Заньковецька .

Новий період в історії національного театру розпочався в 1918 р ., коли в Києві утворилися Державний драматичний театр і “ Молодий театр ” ( з 1922 р . – модерний український театр “ Березіль ”) Леся Курбаса та Гната Юри . На театральній сцені з ’ явилася когорта талановитих акторів – А . Бучма , М . Крушельницькій , О . Добровольська , О . Сердюк , Н . Ужвій , Ю . Шумський та багато інших .

Державний драматичний театр продовжував традиції реалістично - психологічної школи . Натомість Молодий театр обстоював позиції авангардизму . З утворенням театру “ Березіль ” його сцена стала своєрідним експериментальним майданчиком . Не випадково макети театрального об ' єднання “ Березіль ” отримали золоту медаль на Всесвітній театральній виставці у Парижі в 1925 р . Тут були вперше поставлені п ' єси видатних українських письменників і драматургів М . Куліша (“ Народний Малахій ”, “ Мина Мазайло ”) та В . Винниченка (“ Базар ”, “ Чорна Пантера і Білий Медвідь ”). Завдяки генію Л . Курбаса , який поєднав у собі таланти режисера , актора , драматурга і перекладача світової літератури , були по - новому осмислені на українській сцені твори В . Шекспіра , Г . Ібсена , Г . Гауптмана , Ф . Шиллера і Ж . Б . Мольєра , здійснені постановки невідомих до цього українському глядачу п ’ єс європейських драматургів .

З творчого об ’ єднання “ Березіль ” бере початок театральна бібліотека , театральний музей і перший театральний журнал . До експериментальних пошуків Л . Курбаса , якого було репресовано за часів сталінізму , і досі звертаються сучасні митці . У наш час у Києві проходить міжнародний театральний фестиваль “ Мистецьке Березілля ”, присвячений пам ’ яті Л . Курбаса .

За роки незалежності в Україні з ’ явилося багато нових театрів , зростає інтерес до народного та вуличного театру . Українське драматичне мистецтво дедалі активніше інтегрується в європейський культурний простір . Світове визнання здобув театральний режисер Роман Віктюк , творчість якого стала вагомим внеском у світову театральну естетику кінця ХХ ст . Відомий далеко за межами України й інший український режисер – А . Жолдак . Низка талановитих акторів українського театру - Б . Ступка , А . Роговцева , А . Хостікоєв , Н . Сумська та ін . – з великим успіхом знялися у вітчизняних і зарубіжних кінострічках .

Нині в Україні щорічно відбувається низка міжнародних театральних фестивалів , що засвідчили свій авторитет у Європі : „ Київ травневий ” у Києві , “ Золотий Лев ” у Львові , “ Тернопільські театральні вечори . Дебют ” у Тернополі , “ Херсонеські ігри ” у Севастополі , “ Мельпомена Таврії ” у Херсоні , “ Різдвяна містерія ” в Луцьку , “ Інтерлялька ” в Ужгороді .